Хірургами Іституту вперше прооперовано хворого з Синдромом Прадера-Віллі

Хірургами Іституту вперше прооперовано хворого з Синдромом Прадера-Віллі з супутнім суперожиріням (ІМт=73 кг/м²) та метаболічним синдромом з цукровим діабетом ІІ типу.

Виконано бариатричну операцію Лапароскопічне дистальне шунтування шлунка з одним анастомозом, розроблену співробітниками інституту для  лікування хворих з важкими формами ожиріння і супутніх метаболічних порушень в тому числі цукрового діабету ІІ типу.

Синдром Прадера-Віллі є рідкісною спадковою хворобою, яка виникає через відсутність батьківської копії однієї з ділянок хромосоми.

• Вперше він описаний в середині ХХ століття швейцарськими вченими А.Прадером і Х.Віллі.
• Захворювання зустрічається у 1: 12000-15000 народжених дітей
• Хвороба зазвичай розвивається через кілька місяців після народження і проявляється у вигляді поліфагії, що призводить до розвитку ожиріння. Жир відкладається найчастіше на проксимальних відділах кінцівок і на тулубі, кистяі і стопи диспропорційно маленькі. У хлопчиків виникає гіпоплазія мошонки, статевого члена, крипторхізм. Дівчаткам характерні гіпоплазія статевих губ, а в більш дорослому віці - аменорея і гіпоплазія матки.
• Як правило, у хворих дітей психомоторний розвиток відстає від норми. Також нерідко в період повноліття синдром супроводжує цукровий діабет.

Впродовж  4 місяців після операції пацієнт втратив 45кг

За вказаною новою методикою вже прооперовано більше 30 хворих на суперожиріння (ІМТ 55-83 кг/м²) з важною супутньою патологією.

Техніка операції:

• Пересічення шлунка на межі тіла та антрального відділу 2 зарядами лінійного стаплеру
• Формуванння  одного ізоперистальтичного стаплерного гастроентеро-анастомозу на відстані 250см від ілеоцекального кута

У всіх хворих із порушенням вуглеводного обміну відмічено позитивний вплив операції. Так, вже через 1 місяць після операції спостерігали нормалізацію або суттєве покращення рівня інсуліну. Також відмічено зниження рівня С-пептиду, індексу НОМА та глікозильованого гемоглобіну, відмічається суттєве зниження рівня триглицеридів, холестерину, ліпопротеїдів низької і дуже низької щільності та підвищення рівня ліпопротеїдів високої щільності. Через 1 рік після операції відсоток втрати надлишку маси тіла склав 67,1%, через 2 роки – 76,4%. Порушень показників електролітів, включаючи обмін кальцію, білкового обміну не відмічені.

Таким чином, відмічено виражений позитивний метаболічний ефект в ранні строки після операції, що дозволило 70% пацієнтам повністю відмовитись, а іншим суттєво знизити дозу цукрознижуючих та антигіпертензивних препаратів вже впродовж перших 1-6 місяців після втручання.