Асцит при портальній гіпертензії

Альона з дочкою та хворим чоловіком живе у прифронтовому селі Запорізької області.

Від початку війни родина допомагає військовим, передає власноруч зроблену випічку та інше необхідне.

Перші симптоми хвороби жінка відчула майже 2 роки тому, коли в черевній порожнині стрімко почала накопичуватись рідина. На УЗД виявили патологію судин гепатобіліарної ділянки й далі направили на профільні дослідження. Тоді вперше було встановлено діагноз - аутоімунний цироз печінки. Єдиним методом лікування цього важкого захворювання є трансплантація печінки.

Чоловік Альони - паралізований 13 років після інсульту, не мав змоги стати донором печінки, а дочка не підходила по антропометричним параметрам, тобто трансплантату і планованого функціонального залишку донора було б недостатньо для повноцінного життя обох. Тоді жінка стала на лист очікування.

В певний момент сечогінні препарати перестали діяти на організм Альони. Живіт продовжував збільшуватись до величезних розмірів, кожні 2 тижні через рефрактерний асцит у місцевій лікарні жінці проводили дренування і спускали до 20-30 л рідини, що накопичувалась у черевній порожнині.

Внаслідок погіршення загального стану пацієнтка була госпіталізована до ННЦХТ ім.Шалімова.

Після ретельного обстеження фахівцями відділу інтервенційної радіології було проведено трансяремне інтрапечінкове портосистемне стентування (ТІПС). Ця сучасна мінінвазивна процедура має високу ефективність й не потребує тривалого відновлювального періоду. Після виконання ТІПС тиск знижується до норми, портальна гіпертензія та її наслідки усуваються. Тому даний лікувальний метод активно засовується для підтримки пацієнтів з цирозом й дозволяє їм дочекатись трансплантації печінки.

Сьогодні Альона вже вдома, передає слова вдячності своїм лікарям та висловлює щире захоплення від роботи персоналу Центру:

«Стільки професіоналізму й турботи, що й словами не передати».